«Бабця моя, знахарка, була травником і астрологом»

Познайомитися із Володимиром Степановичем ВАСИЛЕВИЧЕМ мене спонукали передовсім численні схвальні відгуки його пацієнтів. Заінтригувало також і те, з яким захопленням оповідали вони про особливі нетрадиційні методи лікування, що ними оволодів молодий лікар.
Уже в кабінеті, де приймає апіфіторефлексотерапевт Василевич, з'ясувалося, що, справді, у боротьбі із захворюваннями він застосовує знання із фітотерапії, доповнені певними астрологічними відомостями, бджолотерапію, поглиблену таємницями китайського голковколювання, пульсову діагностику й інші цікаві речі.
Я поспілкувалася з кількома пацієнтами (двоє з них скаржилися на варикозне розширення вен) і запропонувала Володимирові Степановичу розповісти про деякі відкриття зі своєї лікарської практики.

- Пане Володимире, ви, медик за освітою, захопилися саме нетрадиційними методами лікування. Чому?
- Я народився на Рівненщині, у Рокитнівському районі, практично на кордоні з Білоруссю. Після війни моє село приєднали до Рівненщини, тобто - до України. Але культура, звичаї, обряди - усе зосталося білоруське.
Мені пощастило, бо з раннього дитинства моя бабця, яка мала багато старовинних книжок (у тім числі травник Гіоноса Моріса), навчала мене травознавства. Бабця вчила, що треба розумітися, коли зірвати ту чи іншу траву (якого місячного дня, під впливом якої планети), аби мала вона найбільшу цілющу силу. І що треба знати також, коли ту траву слід варити, тобто зробити ліки.
Нині я розумію, які то безцінні знання. Люди чомусь визнають лише вплив Місяця, але нехтують іншими планетами. Тим часом, певні з них мають зцілювальну силу, інші стимулюють негативні процеси.
Пам'ятаю: із шести літ мандрував я грузькими білоруськими болотами (у Білорусі земля - острівками), збирав трави саме так, як мене навчила знахарка-бабця, а потім продавав їх за кілька карбованців заготовлювачам. Починалося, можна сказати, з матеріального зацікавлення дитини. Потім захотілося мати і знання.
До Вінницького медичного інституту вступив наприкінці 1985 року, на підготовче відділення. Буквально з нульового курсу включився в наукову медичну роботу на кафедрі онкології в професора Яблонського - тоді проводив перші свої дослідження на базі знань, які мені передала бабця. Вони стосувалися лікування травами.
- Апітерапією ви ще тоді не займалися...
- Ще ні. Хоча мій батько, дід, прадід були потомними бджолярами. Та й суто інтуїтивно цим цікавився спостерігав, наприклад, за своїми відчуттями після укусу. Ще задовго до навчання в медінституті міркував: що буде, якщо ту ж бджілку чимось особливим нагодувати, наприклад, підсолодженим відваром трав.
- Згодом ця думка, напевно, переросла в один із ваших принципів лікування бджолами?..
- Так, уже дорослим я подумав, якщо людина рятується через сечу, тобто викидає продукти азотистого обміну, чому б не припустити, що й у бджілки є видільна система. І якщо синтезується бджолоотрута, чому б не застосувати стимулятор, який контролював би виділення отрути в кількісному і якісному плані. І це стало реальним. Адже в нас багато трав стимулюючої дії - женьшень, аралія і т. д. Результати експериментів виявилися дуже успішними.
- На кафедрі Яблонського ви досягли якихось конкретних результатів?
- Були успішні експерименти, та, на жаль, працювати тут довелося недовго. Я перевівся спершу в Тернопільський, а згодом й у Львівський медінститут. І 1992 року, коли зареєстрували Асоціацію апітерапевтів України, відкрив свій кабінет на базі шостої поліклініки, зайнявся виключно бджолотерапією.
Але, проаналізувавши всі «позитиви» і «негативи» попередніх літ, я зробив висновок: десь є помилка. Сама апітерапія не може ізольовано перемогти хвороби, які в післярадіаційний період заполонили нашу землю. І повернувся до витоків медицини, пригадав, що нам викладали на перших курсах інституту. Закінчив курси з апітерапії, рефлексотерапії, фітотерапії і знову почав працювати. Комплексний підхід до лікування хвороб дав вражаючі результати. Людям вдавалося допомогти, якщо не врахувати ті поодинокі випадки, коли пацієнт відмовляється на півдороги од лікування, оскільки важко переносить бджолині укуси.
-І в лікуванні ви використовуєте вже не дику бджілку?
- Дикою її вже назвати не можна -ця бджілка видозмінена завдяки біологічно активним сполукам природного походження, якими її нагодували і які потім контролюють виділення, кількісний і якісний склад отрути. Бджолоотрута до мінімуму позбавляється алергенності, токсичності, набуває максимальної лікувальної сили. Це дозволяє використовувати бджіл при значно більших недугах, тобто вже без обмежень.

- Розтлумачте, будь ласка. Що це - те, чим ви годуєте бджіл?
- Годую фітобіологічними сполуками. Це означає: фармацевти, які мені допомагають, виділяють з трав певні біологічні сполуки. Ці сполуки в цукровому сиропі я потім згодовую бджолам. Під дією стимуляторів виробляється зовсім інша отрута. Тобто якщо укус дикої бджоли може викликати алергію, у мене такого немає. До мене навіть приходять хворі з алергіями, і є позитивні результати.
- Це, мабуть, не вельми зручно, що доводиться використовувати багато бджіл.
- Ідеться не про кількість. Річ у тім, що в моїй апітерапії є один секрет. Цих бджілок ставлю не просто на хворі місця, а на біологічно активні точки. Тому правильніше назвати мій метод лікування, який є ексклюзивним на теренах Західної України, - апіпунктура й аромрпунк-тура. А це - один із різновидів китайської медицини. Це, фактично, видозмінена апітерапія: надзвичайно лікувальний токсин потрапляє в потрібну біологічно активну точку, яка керує тим чи іншим хворим органом. Результати лікування іноді дивують навіть мене.
Кількість бджіл - не те основне. Має значення знання біологічних точок, те, куди поставити при даній патології оту стимульовану комашку.
- Плюс - не треба боятися зараження...
- Безперечно. Адже нині з'явилися страшні хвороби - СНІД, різні вірусні інфекції, які передаються при будь-яких уколах і навіть через китайські голки. Фактично, коли використовувати бджоли - зараження виключене. Жало є надстерильним, оскільки отрута, яка міститься у бджілці, убиває всі відомі людству інфекції.
І я теж вважаю, що голкотерапія нині втратила свою актуальність -через тотальну інфікованість населення. Нині не тільки зайвої ін'єкції варто боятися, а й узагалі контакту з хворими людьми.
- Знання про біологічно активні точки ви отримали на курсах реф-лексотерапії?
- Не тільки. У 1984 - 1985 роках я перебував у Середній Азії. Це далеко не найкращий період у моєму житті (він пов'язаний із воєнними діями в Афганістані), але там я познайомився з китайцем, який досконало володів їхньою медициною. Часу на те, аби перейняти геть усе, у мене не було, але я збагнув найосновніше: рефлексотерапія відіграє далеко не останню роль у медицині. Від китайця я перейняв ази рефлексотерапії та знання з пульсової діагностики.
- Що це таке?
- Пульсовою діагностикою займається багато хто. Але, наскільки мені відомо, у Львові нема людини, яка робила б це практично. Тобто ставила діагноз руками, виходячи з того, що є 12 пульсів, кожен з яких несе в собі 27 забарвлень.
Далекі і древні знання про пульсову діагностику належать китайцям. У літературі описується, що Ібн Сіна використовував при цьому 57 пульсів, а були окремі медики, які розпізнавали 72 пульси (за 27 характеристиками кожен). Я трохи оволодів цією технологією в Середній Азії і тут - самотужки.
- Як відбувається процес діагностування?
- Людина мусить бути підготовлена. Не можна, наприклад, уживати таблетки, які змінюють рівень тиску, не можна пити каву й алкогольні напої. Треба спокійно сидіти, поклавши горизонтально руки, заплющивши очі. Результати дуже добрі і дуже цінні. Чому? Бо сучасні методи обстеження дають уявлення про хворобу, коли вона вже перебуває в яскраво розвиненій картині. А за допомогою китайської методики задовго до закладки цих хвороб, коли недуга ще формується, можна спрогнозувати її. А що раніше виявляють хворобу - то легше її лікувати. Це вже медичний канон.
Вважаю, майбутнє - у руках нетрадиційної медицини (але підкреслюю - у руках компетентних спеціалістів). І ось чому. Після Чорнобиля відбулося немало змін не лише в нашому організмі, а й у мікрофлорі. Інфекції мутують, прилаштовуються до старих методів лікування. Тубдиспансер - переповнений, пеніцилін уже не допомагає при багатьох хворобах, для лікування яких його завше застосовували. А в травах міститься дуже багато інформації. Бо ж рослини, виживаючи, також мусять прилаштовуватися до нових умов існування.
- А де ви ці трави збираєте?
- Чистих місць нині майже немає - то правда. А якщо й зосталися -окремими ніби плямами. Я їжджу з приятелями в Закарпаття, немало з моїх друзів мають радіологічні прилади.
Готую трави - виходячи з астрологічного підґрунтя. Тобто у певні дні, певні години і хвилини. Аби мали вони більшу цілющу силу. Наприклад, планета Венера курує максимальне одужання людини...

Розмову вела Галина МИЦЬ
Фото Володимира ДУБАСА